«О вісімнадцятій годині ми видали всім трудові книжки і попрощались. День-два будемо думати над процедурою зняття клубу з офіційних змагань. На жаль, більше нікому цей клуб не потрібен» – сказав сумним голосом Юрій Кіндзерський.

З такими словами, закінчується ще одна епоха футбольного клубу « Львів». Команда не досягнула багатьох завдань, але цей час провела не даремно. Інтерес до клубу проявляли любителі футболу й за межами Львівщини. Ці 5 років були насичені подіями. Завоювання місця в еліті українського футболу,  перемоги  над лідерами, сумні поразки,  львівське дербі, виліт в Першу лігу, домашні матчі поза рідним містом ... Змінювались тренери, йшли гравці, на їх місце приходили інші, молодші, амбіційніші. Завджи радувала напрямленість клубу на розвиток українського футболу ( за Мамаду ми  пробачили).

Гроші гублять спорт, а їх відсутність знищує. Результати і майстерність стають прямопропорційні преміям і матеріальному становищу.

 «Але я продовжую займатись футболом. У мене залишається дві дитячі футбольні школи у Львові та Щасливому – це 400 дітей, 8 вікових груп. Дві команди продовжать виступи в вищій юнацькій футбольній лізі. Будемо виховувати молодих футболістів і сподіватись, що колись в цій Державі щось зміниться на краще» – підсумував Юрій Іванович.

 Будемо надіятись що « Львів» знову відродиться. Повернеться з своєю базою, стадіоном в рідному місті і командою, яка захоче відстоювати  честь Львова.