8 березня. Добромиль. Стадіон «Княжа Арена». Глядачів - 2300. Температура +5. Арбітр – В. Швецов (Одеса). Асистенти арбітра – Е. Карапетян, А. Мотика (обидва з Тернополя). Резервний арбітр – Є. Арановський (Київ). Делегат ФФУ – Б. Воскресенський (Київ). Інспектор ФФУ – В. Шевченко (Київ).

Львів - Металіст 1:1
Голи: Федорчук, 36 - Едмар, 19

Львів: Марущак, Романюк, Жданов, Леонідов, Ільків, Лупашко, Федорчук, Зозуля, Мандзюк, Баранець Б., Панас (Козак, 89).

Металіст: Бажан, Ганчаржек, Обрадовіч, Майдана, Бордіян (Селін, 80), Валяєв, Асеведо (Конюшенко, 55), Эдмар, Олейник, Рикун (Слюсар, 40), Коельйо

Попередження: Панас, Зозуля - Конюшенко, Майдана.

На Львівщину прибув стовідсотковий кандидат на нагороди Прем’єр-ліги, можливо навіть із найшляхетнішого металу (попри усе у боротьбі за перше місце ще не все втрачено) та успішний учасник нинішнього розіграшу Кубка УЄФА – харківський «Металіст». Команда з іменем, багатими традиціями, хорошими футболістами і класними тренером. До речі, львів’янином, Мироном Маркевичем. Ажіотажу навколо звітного поєдинку не бракувало на усіх рівнях української футбольної ієрархії. Спершу «металісти» відмовлялися виступати на добромильському стадіоні «Княжа Арена», а коли погодились, то серед уболівальників розпочався гарячковий пошук квитків на гру. Щоб там не казати, але бажаючих потрапити на цей матч було понад два десятки тисяч.

Не встигли влягтися ці пристрасті, як зимово-весняна пагода справила добромильській спортивній арені нове випробування: жахливий снігопад. На боротьбу зі стихією «кинуто» усі сили – люди трудилися ніч і день, аби приготувати, бодай до наближених вимог, футбольне поле. Вдалося! І за це слова вдячності кожному хто не покладаючи рук боровся зі снігом та водою.

Потім була гра, у якій ніхто не хотів поступатися ні спортивними принципами, ні особистими амбіціями. Можливо гравці «Металіста» і думали про легку «прогулянку», але на полі тривала рівна і завзята боротьба за кожен клаптик землі (води теж не бракувало).

Харків’яни завдяки, традиційно технічній трійці латинських футболістів (Едмар, Майдана і Коельо) майстерно перепрасовували м’яча, вперто шукали підступів до воріт львів’ян. Однак і гравці ФК «Львів» не ликом шиті. Відбивши атаку, швидко перебиралися на ігрову половину суперника, щоб загрожували воротам Бажана, який на відміну Марущаку мав таки більше роботи.

Спершу промахнувся по м’ячу Лупашко, а на 11-й хвилині триходівка Борис Баранець – Валерій Федорчук – Вадим Панас завершилась тим, що останній втратив реальну нагоду переправити шкіряну кулю у ворота. Хоча сам на спині й перетнув лінію воріт. Однак це не гол.

Та невдовзі дбромильський глядач і не тільки він, побачив гол. На 19-й хвилині Коельо виконав передачу з правого кута поля (кутовий удар). М’яч немов заворожений, «проплив» воротарський майданчик, де його підібрав Едмар. Ніхто не завадив бразильцю довершити справу. Тож, господарі змушені відіграватись.

Хорошу нагоду встановити рівновагу втратив Олександр Мандзюк, але повітряна дуель форварда із воротарем закінчилось …наданням обом медичної допомоги.

Ще ідеальнішій шанс збільшити перевагу харківської команди над львівською втратив Коельо. Отримавши вивірену передачу від настирного поляка Ганчаржика, бразилець не скористатися єдиною помилкою капітана ФК «Львів» Мар’яна Марущак, завдав потужного удару. «Смугастий» сколихнув сітку, але збоку воріт.

Панасу вдруге не вдається обіграти Бажана, але львівська атака отримує нове продовження. Ігор Ільків навісив м’яча у карний майданчик, до якого найвище вистрибнув Валерій Федорчук і головою скерував повз розгубленого воротаря. Гол! І на табло нічия 1:1.

Ще один навіс, але на цей раз «снаряд» пролетів над головами усіх футболістів, викотився за межі поля. Харків побіг у контрнаступ. Ганчаржик перетнувши центр поля завдав удару. Однак Марущак перед такими пострілами не гнеться. Львівський капітан легко з-під поперечини забрав м’яча у руки. Перша половина закінчилась елегантним, але невлучним ударом Едмара через себе.

Другий тайм обіцяв зміни у грі та у результаті. Пристрастей вистачало. Але на завершальній стадій львівських атак бракувало щастя і швидкості Мандзюку. Федорчук міг стати героєм дня. Однак м’яч потрапивши у водно-болотний затор, несподівано, затримався перед воротами. А у наступному епізоді Валерій не встиг на передачу, якою до атаки його підключав Олег Леонідов. Наприкінці зустрічі Борис Баранець «запустив» «снаряд» у Бажана, але воротаря такими ударами важко злякати.

Не кращим чином діяли і «металісти» Олійник, Коельо і Конюшенко. До речі, останній настільки прагнув перемоги своїй команді, що відважився на …падіння у карному майданчику господарів. Арбітр зустрічі «прочитав» момент і видав гравцеві «жовту»: за недисципліновану поведінку.

З кожною новою хвилиною футболістам було все важче. Тому й не кращим чином вдавалося організувати продуману атаку. М’яч продовжував «дивувати» не тільки глядачів на трибунах, але й самих майстрів. Несподіванок, навіть комічних, не бракувало. Врешті фінальний свисток арбітра зустрічі припинив муки футболістів та страждання уболівальників.

Глядачі з трибун скандували «Молодці!» на адреси акторам футбольного дійства. А не менш щасливі уболівальники «Металіста» вивісивши банер з портретом наставника ФК «Львів» Сергія Ковальця із словами вдячності за роботу на благо їхнього клубу довго викрикували його прізвище. Та отримавши від керманича «синьо-золотих» бажану «розу» під дружні аплодисменти полишили «Княжу Арену». Ось що таке визнання і заслуга перед колективом. Львів’яни продовжують набирати очки і це тішить кожного прихильника цієї молодої команди.

За офіційним сайтом ФК "Львів"