Нападник ФК «Львів» Дмитро Гордієнко зазнавши пошкодження, тимчасово опинився поза командою і тепер в авральному порядку проходить вимушений курс лікування та намагається до початку сезону набрати оптимальну фізичну форму. Добре, що настирливий характер футболіста щоденно наближає час початку його тренувальних занять.

— Дмитро, що трапилось, що ти не з командою?
— Ми проводили тренувальний збір у Щасливому. Я займався із партнерами на штучному полі. І треба такому було статися, що після фізичних навантажень розпочався рецидив старої травми, появилась пухлина (запалення зв'язок внутрішньої сторони гомілки на лівій нозі – авт.). Мені здавалося, що нога загоїлася, та й лікарі запевняли, що усе в порядку і можна сміливо приступати до роботи. Та у день спарингу проти київського «Динамо-2» на стадіоні в Конча-Заспі під час розминки нога знову розболілася. Тож, довелося їхати до лікарні на детальне обстеження.

— І який діагноз?
— Не дуже втішний – запалення хрестовидної зв’язки. Спершу доктор попросив взяти у тренуваннях десятиденну паузу. Згодом виявилось, що «звільняє» мене ще на три тижні від футболу.

— Виявляється, що поганяти м’яч тобі не доводиться...
— Так, замість того щоб спільно з партнерами виконувати командну тренувальну програму, відбуваю всілякі медпроцедури. Поганяти м’яча, як ви висловилися – надзвичайно хочеться. Я дуже розчарований тим, що мене спіткала така невдача. Мені хочеться у цей відповідальний момент бути із колективом. Та я не полишаю надії, що до початку відповідальних матчів відновлюся і підійду у хорошій формі.

— Мабуть, нудьгуєш? Тож, чим займаєшся довгими зимовими вечорами?
— Працюю над собою і з великою цікавістю відстежую інформації про команду із тренувального збору в Туреччині. Приємно, що партнери «бомблять» на побережжі Чорного моря своїх суперників. Нехай це й не лідери світового футболу, але приємно, що команда, якою опікується наш тренер, Сергій Іванович Ковалець, перемагає. Отак би ми діяли й у чемпіонаті України. Бо перемоги нам вкрай необхідні, вони додають віри і сил кожному хто причетний до ФК «Львів». А ще читаю книги, з яких Біблія у мене залишається на чільному місці. Адже це – книга життя.