24 серпня 2008 року, 19:30.

Запоріжжя, стадіон "Славутич Арена".

Арбітр: Родіоненко М. (Луганськ)

Асистент арбітра: Плужник О. (Харків), Букрєєв С. (Харків)

Резервний арбітр: Головко В. (Дніпропетровськ)

Делегат ФФУ: Балакін О. (Київська область)

Інспектор: П’яних В. (Донецьк)

"Металург": Постранський, Польовий, Челядзінскі, Невмивака, Тцігарєв, Аржанов, Степаненко, Вернидуб (Рудика 89), Годін (Силюк 59), Лазарович, Кабанов.

Запасні: Жук, Алоїзі, Гай Антон, Пісоцький, Опанасенко.

ФК "Львів": Радь, Романюк, Гальчук, Жданов, Кіцута (Шевелюхін 69), Даньків, Каваців, Панас, Баранець Борис, Баранець Григорій (Котенко 87), Худзік (Мостовий 76).

Запасні: Марущак, Гордієнко, Леонідов, Ільків.

Попередження: Кіцута 30.

Голи: Аржанов 11, Силюк 90+2 - Худзік 36.

Нереалізований пенальті: Силюк 90+2 (штанга).

Удари (у ствір): 16 (9) - 9 (4)

Кутові: 6-2

Офсайди: 2-4

Жовті: 0-1

Червоні: 0-0

 

 

Футбольний клуб «Львів» опинився у складній ситуації. Тренерський штаб продовжує перебувати у пошуку оптимального варіанту складу команди, а футболісти - злагоджених дій на полі. А ще, як на зло, через травми вибули Владислав Ващук і Валерій Федорчук футболісти, без яких, важко уявити бойову львівську одинадцятку. Розумію, що складнощі випробовують і загартовують колектив, але львівський уболівальник очікує на успішні результати команди рідного міста. Були сподівання, що із Запоріжжя наші футболісти повернуться на коні. Хотілося цього і з нагоди свята Дня Незалежності та задля покращення турнірного становища. Але…

Гра на «пивній Арені», як ще називають уболівальники Запоріжжя свою спортивну арену, тримала глядачів у напрузі до фінального свистка арбітра зустрічі. Глядачі не встигли розсістися на місця, а Павло Худзик міг покарати Віталія Постранського за флегматичну поведінку з м’ячем. Захисник Ярема Каваців, який добре обізнаний з манерою гри «металургів», провірив пильність запорізького воротаря. Кіпер не втримав м’яча у руках, а нападник на добиванні не скористався помилкою Постранського. Тож Львів розпочав гостро і сердито.
Та поки гості роздумували над втраченим моментом, Володимир Аржанов у центрі поля підхопив м’яча від Тараса Лазаровича. Пустився у рейд на ворота ФК «Львів» і з гострого кута безперешкодно проштовхнув «шкірянку» у ворота. Партнери Андрія Радя у цей момент опинилися у ролі статистів, а кіпер не зумів виручити команду.

Після цього гра перекочувала у центральну частину поля. Футболісти більше змагалися у боротьбі за м’яч, аніж демонстрували кращі індивідуальні якості. Врешті львів'яни рушили на ворота господарів. Зі штрафного Борис Баранець намагався впіймати на помилці досвідченого Постранського, але Віталій зумів перевести складний м’яч на кутовий. Брати Баранці розіграли цікаву комбінацію і Борис видав ідеальну передачу на Даньківа. Андрій до м’яча дотягнувся і завдав головою удару. Але «смугастий» у кількох сантиметрах пролетів над поперечиною. На обличчі наставника «синьо-золотих левів» появилася стурбованість. Керована ним команда проводить свої атаки динамічно, але з легкістю марнує створені голеві моменти. Немає забивних форвардів, яким свого часу був сам Юрчишин.

Згадав про свої бомбардирські здібності Тарас Кабанов. Однак вихід на ворота грізного форварда, грамотно заштопорив молодий воротар ФК «Львів» Радь. Андрій відважно кинувся у ноги нападнику і заволодів м’ячем. У наступному епізоді Радь уже кулаками відбив м’яч від Олексія Годіна. Тож недаремно львівський хлопець отримав запрошення зі штабу української «молодіжки».

Врешті сталося те, на що львівський уболівальник очікував понад 400 хвилин. Григорій у розріз поміж оборонців вивів на ударну позицію Худзика. Павло, який останній раз забив гол 4 травня, вдало зіграв на випередженні із Челядинським і красивим, наземним ударом переправив м’яча за лінію воріт «Металурга». Отак би Павло діяв на вістрі атаки частіше, йому б ціни не було. Відчайдушний кидок Постранського виявився запізнілим. Проте воротар справедливо «напхав» партнерам за безпринципність.

Перерва внесла певні корективи у гру. Суперники поспішали, але повільно. Важко було змагатися зі спекою, яка опанувала давній козацький край. Мабуть, через це й не встигли одразу двоє колег на чудову передачу від Вадима Панаса. Анатолій Кіцута і Павло Худзик очима провели «снаряд» за межі поля. А підстав ногу - бути голу!

Знову двічі у боротьбу вступив Радь і за кожним разом опинився кращим за Лазаровича і Силюка. Роботи у львівського воротаря додавалося все більше, але виконував її Андрій якісно.

У середині тайму супер-шанс вивести львів’ян вперед і забезпечити своїй команді перемогу втратив Худзик. Павло, обігравши двох оборонців, вийшов на побачення із Постранським. Нападник зробив кілька спроб приборкати м’яч, але не вдало. Неймовірно, але факт. Павло з героя матчу перетворився у невдаху. Можливо гравцеві забракло щастя і сил, або класу та майстерності?
Добре, що Радь у карколомному кидку рятує ще раз львівські ворота від небезпеки. На цей раз після удару Юрія Вернидуба.
Йшла остання хвилина гри. Резервний арбітр показав, що додає 3 хвилини. Борис Баранець виконав штрафний удар і мінімально промахнувся з «віконечком». Залишалося зовсім небагато часу, щоб вивезти із Запоріжжя нічийний, але бойовий результат. Проте найближча атака господарів завершилась карним ударом.

Родіоненко, який дебютував у ролі рефері Прем’єр-ліги, мабуть, прийняв поспішне рішення, призначивши пенальті у ворота львів’ян. Котенко, наздоганяючи Силюка, обрав неправильну позицію. Запорожець – впав, арбітр - свиснув. Потерпілий виконав вирок з другої спроби. Пробив у правий від Радя кут. Андрій дотягнувся до м’яча, а ще у пригоді воротареві «стала» стійка і м’яч відскочив в поле. І ось тут на добиванні першим опинився Силюк, якому уже ніхто не завадив завдати результативного удару. Цікаво, чим у цей момент були зайняті голови львівських футболістів? Натомість точно відомо інше: ФК «Львів» зазнав прикрої поразки, а команді забракло переможного духу. Тож найвища пора ламати стереотип невдач.