1 серпня 2008. Добромиль,  стадіон "Княжа Арена", 1 000 глядачів. 

Арбітр: Лисенчук  Сергій (м. Київ);
Асистенти арбітра: Кравченко Віктор, Пономарьов Віталій (обидва м. Львів);
4-й арбітр: Карп'як Юрій (м. Львів)
Делегат ФФУ: Федоренко Вадим (м. Хмельницький).

 

ФК «Львів»: Радь (к), Віталій Макар, Лазар, Леонідов, Білий, Попадинець (Володимир Макар 70), Мавров (Дністрян 73), Яворський, Химович, Малецький (Лопушняк 65), Козак (Тимишин 88).

Запасний: Васильцов.

Тренери – В. Мавров, М. Токар.

«Дніпро»: Шеліхов, Клімавічюс Кобахідзе (Нелін 85), Денисов, П. Пашаєв (к), Коноплянка, Розізнаний, Зайнчковський, Каверин (Грамм 83), Кравченко (Чеботарьов 46), Карноза (Турчанов 78).

Запасний: Варцаба.

Тренер – В. Горілий.

 

Голи: Кобахідзе 64, Коноплянка 81.

Попередження: Химович 70 – Зайнчковський 78.

 

Ще одного іменитого суперника приймав Добромиль. «Дніпро», маючи доволі непогано награний склад, у підсумку виявився кращим не тільки за результатом, але перш-за-все завдяки командній грі та націленості на ворота.

Наставники львівської молоді з кожним матчем намагаються модернізувати атакувальну машинку молодого, але не надто досвідченого колективу. Проте попри старання, прогрес якщо й простежується, то з черепашиним кроком. Але все таки прогрес, нехай і повільний, але він є і це - найважливіше.

Поєдинок точився, принаймні у першій половині гри, на зустрічних курсах. Дніпряни непогано атакували, але львів’яни не відставали в оборонній грі. До того ж Михайло Козак настирливо рвався в атаки, вигравав спринтерські дуелі в оборонців. Однак зусиль цього сімнадцятирічного юнака виявилося недостатньо. Його удари не несли великої загрози для Шеліхова. Прикро, що партнери з команди не завжди поспівали вчасно віддати колезі м’яча на хід чи відкритися на передачу.

Гравцям було непросто демонструвати високі швидкості при температурі +33. Спека відіграла свою невдячну роль на роботі футболістів. Щойно через півгодини гри Кобахідзе серйозно потурбував воротаря Радя. На щастя, Андрій успішно, у високому стрибку, заволодів м’ячем. Артур Карноза з відстані 15-ти метрів потужно вистрелив – Радь на місці.

Тарас Яворський філігранним пасом вивів на ударну позицію Козака. Однак справитись Михайлові із чотирма оборонцями не вдалося. Надійним стовпом дніпропетровської оборони був білокурий Денисов з Узбекистану, який діяв досить впевнено і надійно.

У другому таймі львівські футболісти повинні були відсалютувати свої атаки трьома-чотирма голами. Однак чи то з браку досвіду, чи майстерності, але гольова комбінація Миколи Малецького не завершилась взяттям воріт. Двадцятирічному нападнику не вдалося реалізувати свою перевагу над воротарем.

Чудово вписався у гру Назарій Лопушняк. Хлопчина декілька разів небезпечно загрожував воротам «Дніпра». Справно діяв і на «другому поверсі». Та й з потужністю удару – порядок. От би ще й влучність покращити, то бути голам.

Голи все ж були, але у львівські ворота. В обох епізодах «участь прийняв» Олег Леонідов, який програв позиційну боротьбу спершу Каверіну, а згодом і Коноплянці. Проте хлопцеві не варто впадати у відчай, а слід приділити більше уваги роботі з м’ячем і партнерами. Олег у минулому сезоні зарекомендував себе з кращого боку і неодноразово «закривав» грізних форвардів на «замок». Цього разу, мабуть, не його був день, як і всієї команди…