Вчера в беседе с корреспондентом «СЭ» 33-летний защитник «Львова» сформулировал свою версию произошедшего в эту субботу на стадионе «Украина».

- Выйдя из раздевалки, я по своему обыкновению раздавал автографы, как вдруг услышал за своей спиной выкрик: «Ващук - иуда!» Развернувшись, увидел групку молодых людей, чье поведение, мягко говоря, не отличалось особой адекватностью. Посмотрел на одного из них: «Это ты кричал?» - «Да, - отвечает, - я». «Ну, - говорю, - тогда иди сюда». Он подходит. Спрашиваю: «Зачем ты меня провоцируешь?» - «А я так хочу». Признаюсь, в этот момент мог и не сдержаться, но подошел делегат матча Стефан Решко: «Влад, возьми себя в руки, - сказал он. Не опускайся до их уровня!» Вскоре этого, с позволения сказать, фаната увели милиционеры.

- Если бы не увели, могли бы и ударить?
- Бить я его не собирался, хотя эмоциональное и физическое состояние после негативно закончившегося для нас матча было не из лучших. Какого, думаю, дьявола я в течение девяноста минут выкладываюсь, чтобы после игры слушать такую грязь? Представьте себя на моем месте и честно спросите: как поступили бы вы, если бы вас оскорбляли, к примеру, на улице? Мне это все, признаться, очень сильно надоело.

-В «Динамо» с подобным выражением фанатских эмоций вы сталкивались неоднократно...
-Да, но я не лез на трибуну, чтобы разбираться с болельщиками. В клубе была организована встреча с представителями клубного фан-сектора, а потом я узнал из интернета, что в ходе этой беседы кого-то оскорбил, хотя ничего подобного не было и в помине. Более того, меня попросили извиниться, и я извинился, хотя никакой вины за собой не чувствовал. Во Всемирную паутину, к слову, после того случая стараюсь не заходить. Считайте, что этим я уже переболел.

- Между тем, на некоторых сайтах ваш поступок уже сравнивают с подножкой, которую две недели сделал неопознанному фанату спартаковец Радослав Ковач...
- Не вижу ничего общего. Игрок московского клуба ударил болельщика, чья вина заключалась только в том, что он выбежал на футбольное поле. Я бы так никогда не поступил. А вот откровенного хамства по жизни не терплю.

Михаил СПИВАКОВСКИЙ, газета «СЭ в Украине»

З рештою у визначений час всі перебрались в Криївку, де на внутрішньому дворику цього закладу відбувалось, а потім і відмічалось весілля двох представників львівського фан-руху. Слова священника, «згоден», «згодна», обмінялись обручками, цьомкни-бомки-обнімульки… І швидко за стіл – треба було відмітити таку подію ( не кожен день в Україні ультраси одружуються). Через деякий час все «весілля» вирушило на стадіон, утворився невеличкий імпровізований фанатський марш з зарядами, атрибутикою і банером попереду колони. На сектор дніпрян пропускали доволі швидко і з мінімальним обшуком. Точну кількість сказати важко, бо там були ще й львів’яни.

Банерна лінія розтягнулась вздовж двох секторів. Були С-Б-Г прапори філіалів (з Рівного і Вольногорська). Фанатіли практично нон-стоп від стартового до фінального свистка. Дуже якісний і злагоджений суппорт, особливо якщо брати до уваги спекотну погоду, яка була того дня у Львові. Заводили сектор через мегафон. Багато пісень і свіжих зарядів… взагалі відфанатіли на доволі високому рівні. З поміж іншого завели перекличку зі стадіоном «Слава Україні – Героям Слава!». Львівська кузьма заряд підхопила миттєво (дресировані, що тут ще сказати? ))).

В перерві матчу двоє хлопців (один зі Львова, один з Дніпра) пішли за пивом… в очікуванні 2-го тайму вирішили прогулятись по периметру стадіону. Коли проходили повз 13 сектор – цікавість взяла своє. Зайшли подивитися, що там і як. Побачили вони приблизно те, чого очікували: група людей віком від 12 до 20 стоїть – п’є пиво. Хлопці не стримались – і зняли синю шматину, яка висіла на огорожі стадіону. Коли ті двоє акціонерів вже піднімались вверх по сходах з групи фанів ФК Львів чулись фрази типу «Ей, куда ви то понесли? Не гоніть – віддайте банер. Куда ви?» Ну оскільки протести цим і закінчились, то банер на 13 секторі висіти більше не буде.

Його почепили на гостьовому, сфотографували, тай зняли, аби лишній раз людям очі не мозолив. Через кілька хвилин прийшло чоловік п’ятеро «основи» з сетору ФКЛ і (увага) попросили віддати банер. Це підняло настрій і трохи розворушило «розплавлений» гостьовий сектор. А потім і забитий гол зарядив публіку. Тому весь матч сапортери провели на одному диханні. Футболісти Дніпра після матчу підходили дякувати фанам за підтримку на такому дальньому виїзді, але в їхню сторону лунав заряд «Это не победа!». Не зважаючи на рахунок 0:1 гра досі залишає бажати кращого.

Потім були масові вписки наніч, літри горілки і відра пива… але то вже зовсім інша історія.

ULTRAS.ORG.UA

Kmdsd gjyfl ect !