P.S. Кстати, мы тут где-то спорили, какой европейский чемпионат ближе вусего к нашему... И чаще всего называлась Шотландия с её вечными двумя грандами. Предлагаю другую кандидатуру - Нидерланды. Те же три имени в списке чемпионов за последние 15 лет (у нас Таврия, Динамо, Шахтер; у них ПСВ, Аякс, Фейеноорд, причем эта троица чемпионствует уже 25 лет - АЗ становился первым аж в 81-м году), те же провалы в еврокубках в последнее время, та же проблема с некачественными легионерами. Ну, и украинцев в голландском чемпионате играет немало.

P.S. В каждой шутке есть доля правды... Конечно же, речь идет о гибралтарском Манчестер Юнайтед. Но как пикантно выглядит...

За почесний трофей, володаря якого можна вважати чемпіоном Ватикану, борються 18 команд. У них грають священики і семінаристи, що представляють 51 національність. Команди католицьких коледжів і семінарій дозволено підсилювати і мирянами, що працюють у Ватикані і в різних релігійних організаціях. Ініціатором проведення чемпіонату Святого Престолу став кардинал Тарсісіо Бертоне, держсекретар папської курії і друга особа у Ватикані. Бертоне багато років фанатіє за «Ювентус». На посаді архієпископа Генуї він навіть коментував футбольні поєдинки на телебаченні. Кардинал справедливо розсудив, що нестачі у футбольних талантах в папській державі бути не може. На його думку, семінаристів з Бразилії, Аргентини й інших країн Південної Америки цілком вистачить на декілька пристойних команд. Грають «святі» футболісти в Ауреліо, на північному заході Риму, на полях, спортивного комплексу St Peter’s Oratory, що належить Ватикану. Першим володарем Кубка стала команда Redemptoris Mater Seminary, яка і зараз знаходиться в лідируючій групі. Матчі проходять в захопливій боротьбі і допомагають священикам підтримувати спортивну форму. Але раді далеко не всі.

Ватикан зараз завалений скаргами жителів розташованих по сусідству із спорткомплексом житлових будинків. Вони скаржаться на шум. Мало того, що вболівальники, теж, природно, священики і семінаристи, фанатіють дуже голосно, а ігри проводять по суботах і неділях, так деякі поєдинки ще і починаються в 9 ранку, коли римляни ще ніжаться в ліжку. Скарг виявилось так багато, що курія випустила розпорядження, що зобов'язало футбольних уболівальників що зобов'язало футбольних уболівальників стримати запал і не виражати так голосно емоції. Найгаласливішими виявились мексиканці, уболівальники Mаria Mater Ecclesiae College. Вони всі півтори години гри з таким запалом б'ють в барабани, що багато хто вирушає з стадіону з головним болем. Африканці, що вболівають за команду Urban College, включають на повну гучність магнітофони з записами реггі, а італійці з Romano Maggiore Pontifical Seminary у всю глотку кричать в мегафони. Організатори турніру дуже сподіваються, що на стадіон хоч раз загляне і Папа, який, як відомо, давно вболіває за мюнхенську «Баварію». Якщо понтифік все ж з'явиться на трибуні, то і йому доведеться поводитись тихіше води, нижче трави.

До речі, у ватиканського футболу є й інша проблема. Передостанній тур Кубка виявився урожайним (по місцевих, звичайно, міркам) на червоні картки. Щоб хоч трохи заспокоїти пристрасті, що кипіли на полі, судді три рази видаляли гравців з поля. Для Ватикану це рекорд! Проте футбол тут розвивається. У кардинала Бертоне на черзі амбітний, але цілком логічний проект – створення збірної Ватикану. Взагалі-то «національна» команда тут існує давно, але вона любительська і складається в основному з швейцарських гвардійців, що охороняють Папу і його державу. Вони виступають в кольорах папського прапора – золотому і білому – і кілька років тому навіть зіграли міжнародний матч. Поєдинок між збірними Ватикану і Монако закінчився нульовою нічиєю. Бертоне також має намір створити Федерацію футболу Ватикану, вступити до ФІФА і навіть брати участь в Кубку УЄФА. Отже в перспективі, хоча і далекій, не виключені наші з вами мегаадові виїзди в маленьку державу Ватикан...

No one likes us and we don't care